Якщо НУФ та Наглядова Рада НУФ не погодилися на інше, то до субкредитів застосовуються такі критерії, процедури та основні умови:

1. Критерії прийнятності

Субкредити можуть бути надані в євро або гривнях тільки бенефіціарам для  субпроектів, що відповідають таким критеріям:

1.1. Субкредит може бути наданий приватним підприємцям без створення юридичної особи, які здійснюють свою діяльність у виробничій сфері, сільському господарстві, сфері послуг або торгівлі, а також суб’єктам господарської діяльності, які належать до однієї з трьох нижченаведених категорій:

а) мікропідприємства - зареєстровані в Україні підприємства, більша частина власності яких належить приватному сектору і які налічують не більше ніж 20 постійних працівників. З цієї категорії фінансуватимуться підприємства, що функціонують у виробничій сфері, сфері послуг або торгівлі;

б) малі підприємства - зареєстровані в Україні підприємства, більша частина власності яких належить приватному сектору і які налічують не більше ніж 250 постійних працівників. З цієї категорії можуть фінансуватись лише такі підприємства, які функціонують у виробничій сфері чи сфері послуг;

в) середні підприємства - зареєстровані в Україні підприємства, більше частина власності яких належить приватному сектору, за участю німецького середнього спільного підприємства-партнера, частка якого у статутному фонді бенефіціара становить не менше 30% і не більше 70%. Підприємства такого типу повинні мати не більше ніж 500 постійних працівників та функціонувати у виробничій сфері.

Бенефіціари повинні мати стабільну фінансову структуру та організацію, керівний склад, штатний персонал та інші ресурси, необхідні для ефективного здійснення ухваленого фінансування і втілення відповідного субпроекту.

1.2. Фінансування субпроектів, які подаються на розгляд Позичальнику, може проводитись за допомогою субкредитів, якщо Позичальник визначив, що:

а) надходження субкредиту не використовуватимуться для фінансування таких видів діяльності:

• виробництво або торгівля зброєю або іншим військовим обладнанням;
• виробництво або торгівля, що стосується рідких видів тварин та рослин, які зникають;
• виробництво або торгівля тютюновими виробами;
• виробництво або торгівля міцними алкогольними напоями;
• функціонування казино;
• спекулятивні валютні операції;
• інвестиції у будь-які види цінних паперів;
• купівля, продаж або оренда нерухомості зі спекулятивною метою;

б) субпроект був розроблений згідно з прийнятими стандартами, що стосуються охорони навколишнього середовища, охорони здоров’я та техніки безпеки (або не суперечить їм), включаючи закони та нормативно-правові акти України щодо охорони навколишнього середовища.

1.3. Субкредити не надаються для рефінансування діючих зобов’язань бенефіціарів щодо Позичальника.

2. Основні положення та умови субкредитів

2.1. Кожен субкредит повинен відповідати таким основним положенням та умовам:

розмір: якщо НУФ і Наглядова Рада НУФ не домовились про інше, то сума кожного субкредиту не повинна перевищувати:

• EUR 25 000 (двадцять п’ять тисяч євро) для фінансування приватних підприємців та мікропідприємств;
• EUR 100 000 (сто тисяч євро) для фінансування малих підприємств;
• EUR 250 000 (двісті п’ятдесят тисяч євро) для фінансування середніх підприємств за участю німецького середнього спільного підприємства– партнера;
• валюта: євро, гривня;
• процентна ставка: процентна ставка за субкредитами, що видаються в гривнях або в євро, визначається кредитним комітетом Позичальника на рівні філії, що бере участь у Програмі НУФ, в індивідуальному порядку, на підставі рекомендацій кредитного експерта. Під час визначення процентної ставки слід врахувати комерційний ризик субкредиту, якість запропонованого забезпечення та конкурентну ситуацію на місцевому ринку банківських послуг;
• збори: будь-які комісії, які Позичальник стягуватиме з бенефіціара, повинні бути комерційно прийнятними відповідно до міжнародних банківських стандартів і  взаємно погодженими між Позичальником;
• строк: строк кожного субкредиту не повинен перевищувати одного року для фінансування обігового капіталу і трьох років для фінансування інвестиційних проектів.

2.2. Субкредит надаватиметься згідно із субкредитним договором, укладеним між бенефіціаром та Позичальником. У субкредитному договорі  має бути зроблено посилання на те,  що  субкредит надається  в рамках Програми НУФ.

Позичальник зобов’язаний забезпечити укладання субкредитного договору та відповідних забезпечувальних договорів до нього на таких умовах, що виключають можливість визнання його неукладеним чи недійсним та забезпечують максимальний захист інтересів Позичальника і НУФ.

Позичальник не повинен включати до субкредитного договору умову щодо дострокового повернення коштів бенефіціаром з посиланням на дострокове стягнення коштів НУФ з Позичальника у випадках, передбачених укладеним між останніми кредитним договором. Дострокове стягнення з бенефіціара повинне застосовуватись лише у разі неналежного виконання чи невиконання останнім своїх договірних зобов’язань.

У субкредитному договорі Позичальник повинен передбачити зобов’язання бенефіціара щодо  всебічного сприяння НУФ, включаючи здійснення всіх необхідних дій для забезпечення передавання всіх прав кредитора за субкредитним договором зі збереженням усього обсягу цих прав у разі передавання субкредитного портфеля, сформованого за Програмою НУФ на користь іншого банка - учасника Програми НУФ чи НУФ відповідно до умов кредитного договору. 

3. Підготовка кредитів і процедури їх ухвалення

3.1. Метою програм кредитування, що фінансуються за  Програмою НУФ, є видача, в основному, малих кредитів через спеціалізований підрозділ, який впроваджує програму мікрокредитування, як один із основних видів діяльності Позичальника. Відповідно до цього мають бути впроваджені такі процедури підготовки кредитів та порядок їх затвердження:

а) у випадку укладання першого кредитного договору між Позичальником та НУФ, представники НУФ нададуть рекомендації до існуючих на даний момент у Позичальника процедур, пов’язаних з видачею кредитів та оформленням відповідної документації, які розроблятимуться, уточнюватимуться, змінюватимуться та стандартизуватимуться відповідно до вимог НУФ;

б) кредитні експерти підрозділу, який впроваджує програму мікрокредитування, повинні пройти спеціалізоване навчання, курси та практику, що забезпечуються Позичальником;

в) кредитні експерти повинні приділяти увагу не лише фінансовій звітності, що надається претендентам на отримання кредиту, але й розширювати спектр аналізу, беручи до уваги загальну економічну ситуацію претендента. Кредитний експерт повинен перевіряти інформацію, надану претендентом на отримання кредиту, відвідуючи його місце роботи та, по можливості, його помешкання;

г) Позичальник повинен організувати спеціальний кредитний комітет для надання субкредитів (далі - кредитний комітет), який має збиратися принаймні раз на тиждень. Тільки кредитний комітет має виключне право приймати рішення про надання субкредитів;

ґ)  кредитний комітет розглядає і обговорює заявки на отримання кредитів, а також приймає рішення за кредитами, базуючись на якості кредитних заявок, що підтверджуються письмовими пропозиціями, які подаються кредитними експертами, та подальшою інформацією, що надається ними на засіданнях. Кредитний комітет повинен під час оцінювання заявок приділяти особливу увагу кредитному аналізу;

д) з метою обслуговування та управління кредитами, отриманими в рамках Програми НУФ, у Позичальника має бути встановлена прийнятна для НУФ система моніторингу. Усі дані по платежах кожному та від кожного бенефіціара, які пов’язані з вказаними кредитними коштами, будуть вводитись у цю систему щоденно;

е) кредит є простроченим зі сторони бенефіціара (що повинно бути відображено у статистичних даних Програми НУФ), якщо клієнт не здійснив платіж на встановлену дату погашення або якщо сплачена сума є меншою, ніж установлений внесок. У разі погашення неповної суми внеску кошти будуть використані для покриття клієнтської заборгованості в такому порядку: у першу чергу – проценти за процентною ставкою; у другу – основна сума кредиту; в третю – штраф за прострочення виплат;

є) про кожний випадок прострочення будь-якого внеску чи його частини більше ніж на 30 календарних днів слід проінформувати кредитний комітет, який зобов’язаний прийняти рішення про обов’язкове застосування до бенефіціара відповідних юридичних процедур. Такі заходи можуть включати нарахування штрафних процентів, негайну реалізацію застави або переговори щодо рефінансування кредиту.